безвічний

безві́чний

-а, -е, рідко.

Який не перестає існувати; вічний, довічний.

Значення в інших словниках

1. безвічний — безві́чний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. безвічний — БЕЗВІ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Який не перестає існувати; вічний, довічний. А тим часом Твої [місяця] сестри – зорі. Безвічнії, попід небом Попливуть, засяють (Т.  Словник української мови у 20 томах
3. безвічний — див. вічний  Словник синонімів Вусика
4. безвічний — ВІ́ЧНИЙ (який не має початку й кінця), ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, БЕЗВІ́ЧНИЙ рідше. Дивлюся, як перебігає прекрасний вогник, символ вічного переходу енергії і розкладу матерії (Ю. Яновський); В передвічнім вирі атоми..  Словник синонімів української мови
5. безвічний — БЕЗВІ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Який не перестає існувати; вічний, довічний. А тим часом Твої [місяця] сестри — зорі. Безвічнії, попід небом Попливуть, засяють (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
6. безвічний — Безвічний, -а, -е Вѣковѣчный, безконечный. Твої сестри — зорі безвічнії по-під небом попливуть, засяють. Шевч.  Словник української мови Грінченка