безгрішшя
БЕЗГРІ́ШШЯ, я, с. Недостача у грошах або відсутність їх.
Любий мій Василь Васильович! Якби не трапилися ви або я до вас не заїхав, то довелося б мені в Москві захряснуть на безгрішші (Шевч., VI, 1957, 196);
Позував йому і один з його учнів, якого довелося взяти через те прокляте безгрішшя (Ільч., Серце жде, 1939, 206).
Словник української мови (СУМ-11)