безгучно

БЕЗГУ́ЧНО. Присл. до безгу́чний.

Неріса танцює, все держачись позад Антея; танцює — безгучно, тихо, плавко, мірно (Л. Укр., III, 1952, 463);

Безгучно ронять верби пожовкле листя на чисті застиглі плеса води (Гончар, Таврія.., 1957, 656).

Значення в інших словниках

1. безгучно — безгу́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безгучно — Присл. до безгучний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безгучно — БЕЗГУ́ЧНО. Присл. до безгу́чний. Неріса танцює, все держачись позад Антея; танцює – безгучно, тихо, плавно, мірно (Леся Українка); Берези визирали з-за дубів і безгучно, радісно сміялися (В.  Словник української мови у 20 томах
4. безгучно — див. тихо  Словник синонімів Вусика