беззубо

БЕЗЗУ́БО. Присл. до беззу́бий.

Розхмаривсь і дід. — О, горобенятка вже встали. — Сміявсь їм із далечі беззуба (Головко, І, 1957, 211).

Значення в інших словниках

1. беззубо — беззу́бо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. беззубо — Присл. до беззубий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. беззубо — БЕЗЗУ́БО. Присл. до беззу́бий. Розхмаривсь і дід. – О, горобенятка вже встали. – Сміявсь їм із далечі беззубо (А. Головко); Баба сидить понуро, мовчки, беззубо жвакаючи зморщеними, як перепечене яблуко, синюватими губами (Б.  Словник української мови у 20 томах