безкольоровий
БЕЗКОЛЬОРО́ВИЙ, а, е. Який не має забарвлення.
Ці шафи не були порожні. В них стояли банки.. Прозорі скляні банки звичайного безкольорового скла (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 182);
// Який не має чітко виявленого кольору.
Павлюк побачив брезкле обличчя з гострою безкольоровою борідкою (Коп., Вибр., 1953, 20).
Словник української мови (СУМ-11)