безконечність
БЕЗКОНЕ́ЧНІСТЬ, розм. БЕЗКІНЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. їм. до безконе́чний, безкіне́чний.
Чудова, ясна ніч! На небі зорі ярко так палають — се безконечність нам морга до віч! (Фр., XI, 1952, 140);
Безконечність простору і часу визначається безконечністю матерії (Наука.., 8, 1956, 36);
Сторожа зосереджено дивилась у безкінечність степів (Скл., Святослав, 1959, 337);
Терпко-радісне відчуття ранку життєвого, його безконечності обіймає, бадьорить Яреська (Гончар, Таврія.., 1957, 723).
Словник української мови (СУМ-11)