безличник —
безли́чник іменник чоловічого роду, істота діал.
Орфографічний словник української мови
безличник —
БЕЗЛИ́ЧНИК, а, ч., діал. Безсоромник, безстидник.
Словник української мови у 20 томах
безличник —
див. легковажний
Словник синонімів Вусика
безличник —
БЕЗСОРО́МНИК (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності і т. ін.), СОРОМІ́ТНИК рідше, БЕЗСТИ́ДНИК заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИК діал., СРАМНИ́К заст.
Словник синонімів української мови
безличник —
Безличник, -ка м. Безстыдникъ. Шейк.
Словник української мови Грінченка