безличниця

БЕЗЛИ́ЧНИЦЯ, і, ж., діал. Жін. до безли́чник.

[Йоганна:] Що він для мене — висловить несила. [Xуса (люто):] Безличниця! (Л. Укр., III, 1952, 160).

Значення в інших словниках

1. безличниця — безли́чниця іменник жіночого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. безличниця — БЕЗЛИ́ЧНИЦЯ, і, ж., діал. Жін. до безли́чник. [Йоганна:] Що він для мене – висловить несила. [Хуса (люто):] Безличниця! (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах