безличний
БЕЗЛИ́ЧНИЙ, а, е, діал. Безсоромний, безстидний.
[Матрона (соромливо закриваючись):] Матрона варвара цілує! Ганьба!..[Патрицій:] А чоловік стоїть і — хоч би слово! Безлична секта… (Л. Укр., II, 1951, 539);
Нагнічений і злобний погляд ще раз прошив водяві, безличні очі (Кач., II, 1958, 330).
Словник української мови (СУМ-11)