безличний
БЕЗЛИ́ЧНИЙ, а, е, діал.
Безсоромний, безстидний.
[Матрона (соромливо закриваючись):] Матрона варвара цілує! Ганьба! ..[Патрицій:] А чоловік стоїть і – хоч би слово! Безлична секта... (Леся Українка);
Нагнічений і злобний погляд ще раз прошив водяві, безличні очі (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)