безмежність
БЕЗМЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безме́жний; безмежжя.
Передо мною встала його [поля] безмежність, тепла, жива, непереможна міць (Коцюб., II, 1955, 227);
І лине далі ніч у безмежність Атлантичного океану (Тулуб, Людолови, II, 1957, 595);
Безмежність одкрив незрячим Найзіркіший з людей — Ілліч! (Рильський, І, 1946, 231).
Словник української мови (СУМ-11)