безповоротний

БЕЗПОВОРО́ТНИЙ, а, е.

1. Який виключав повернення до того, що було раніше; рішучий, твердий, остаточний.

Вирішення покинути "Березову дачу" і кинути якнайскоріше було твердим і безповоротним (Коз., Сальвія, 1959, 229);

// Який ніколи не повернеться, втрачений назавжди.

Скільки ті понурі стіни чули.. окриків болю та шептів гіркого жалю за безповоротним минулим! (Фр., IV, 1950, 179);

За роком рік, як дорогоцінні діаманти, нанизував він [Саїд] безповоротні літа на таке нерівне, часом вузлувате прядиво життя (Ле, Міжгір’я, 1953, 91);

*Образно. Карпати… Темними лісами ви оповиті, і над вами Ширяють в синяві орли. Віки залізна тут пройшли Безповоротними шляхами (Рильський, II, 1956, 295).

2. Який не підлягає поверненню.

Безповоротна позика.

Значення в інших словниках

1. безповоротний — безповоро́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безповоротний — -а, -е. 1》 Який виключає повернення до того, що було раніше; рішучий, твердий, остаточний. Безповоротне рішення. || Який ніколи не повернеться, втрачений назавжди. 2》 Який не підлягає поверненню.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безповоротний — БЕЗПОВОРО́ТНИЙ, а, е. 1. Який виключає повернення до того, що було раніше; рішучий, твердий, остаточний. Вирішення покинути “Березову дачу”, і кинути якнайскоріше, було твердим і безповоротним (В.  Словник української мови у 20 томах
4. безповоротний — БЕЗПОВОРО́ТНИЙ (який не повертається або вже не повернеться ніколи), НЕПОВОРО́ТНИЙ рідше; НЕОБОРО́ТНИЙ (який не може відбутися, повторитися знову); НЕПОВТО́РНИЙ (про час, період, визначний у якомусь відношенні).  Словник синонімів української мови