безпомилково

БЕЗПОМИЛКО́ВО. Присл. до безпомилко́вий.

Так тільки він умів в одну мету націлити своє разюче слово, немов стрілець, що б’є безпомилково (Голов., Поезії, 1955, 226);

Вірний кінь безпомилково вгадував дорогу до полку (Кач., Вибр., 1953, 90).

Значення в інших словниках

1. безпомилково — безпомилко́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безпомилково — Присл. до безпомилковий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безпомилково — БЕЗПОМИЛКО́ВО. Присл. до безпомилко́вий. Вірний кінь безпомилково вгадував дорогу до полку (Я. Качура); Так тільки він умів в одну мету націлити своє разюче слово, немов стрілець, що б'є безпомилково (С.  Словник української мови у 20 томах