безпомилково

БЕЗПОМИЛКО́ВО.

Присл. до безпомилко́вий.

Вірний кінь безпомилково вгадував дорогу до полку (Я. Качура);

Так тільки він умів в одну мету націлити своє разюче слово, немов стрілець, що б'є безпомилково (С. Голованівський);

Досвідчений інженер за гуркотом мотора безпомилково визначить його вади (із журн.).

Значення в інших словниках

1. безпомилково — безпомилко́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безпомилково — Присл. до безпомилковий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безпомилково — БЕЗПОМИЛКО́ВО. Присл. до безпомилко́вий. Так тільки він умів в одну мету націлити своє разюче слово, немов стрілець, що б’є безпомилково (Голов., Поезії, 1955, 226); Вірний кінь безпомилково вгадував дорогу до полку (Кач., Вибр., 1953, 90).  Словник української мови в 11 томах