безпричасно

БЕЗПРИЧА́СНО, діал. Присл. до безприча́сний.

Розбігалася чутка, що його [Кармелюка] голоси чути, його погляду стріти, а його краси бачити — ніхто в світі не приміг безпричасно та недбало (Вовчок, І, 1955, 361).

Значення в інших словниках

1. безпричасно — безприча́сно прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. безпричасно — БЕЗПРИЧА́СНО, діал. Присл. до безприча́сний. Розбігалася чутка, що його [Кармелюка] голоса чути, його погляду стріти, а його краси бачити – ніхто в світі не приміг безпричасно та недбало (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах