безпричинний

БЕЗПРИЧИ́ННИЙ, а, е. Який не має певної причини, підстави.

Її відказ, що не буде його жінкою, такий упертий та безпричинний відказ, лютив і дразнив його (Фр., III, 1950, 425);

Безпричинний жаль до Тимофія танув, як димок у повітрі (Ряб., Золототисячник, 1948, 177).

Значення в інших словниках

1. безпричинний — безпричи́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безпричинний — -а, -е. Який не має певної причини, підстави. Безпричинний напад люті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безпричинний — БЕЗПРИЧИ́ННИЙ, а, е. Який не має певної причини, підстави. Її відказ, що не буде його жінкою, такий упертий та безпричинний відказ, лютив і дразнив [дражнив] його (І. Франко); Безпричинна ненависть до Карно що далі, то більш зростає (М.  Словник української мови у 20 томах
4. безпричинний — БЕЗПІДСТА́ВНИЙ (позбавлений підстав, які роблять безсумнівним, безперечним що-небудь), БЕЗГРУНТО́ВНИЙ рідше; НЕВМОТИВО́ВАНИЙ, НЕМОТИВО́ВАНИЙ, НЕОБГРУНТО́ВАНИЙ, НЕСЛУ́ШНИЙ (позбавлений достатньої кількості фактів, доказів); ДОВІ́ЛЬНИЙ (який закономірно...  Словник синонімів української мови