безпідставний
БЕЗПІДСТА́ВНИЙ, а, е. Який не має підстави, підстав; необгрунтований.
[Стась:] Мені здається, що взагалі увесь цей переполох безпідставний (Вас., III, 1960, 384);
Твердження, буцімто.. розвиток письменності підтинає під корінь квітуче дерево народної поезії, цілком безпідставні (Рильський, III, 1956, 143).
Словник української мови (СУМ-11)