безпідставний

(який не має підстав для певних тверджень) необґрунтований, невмотивований, безгрунтовний, (позбавлений достатньої кількості даних) неслушний, (який бездоказовий)довільний, голослівний, (беззаконних підстав) неправомірний, неаргументований, недоказовий.

Значення в інших словниках

1. безпідставний — безпідста́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безпідставний — (вирок) необґрунтований, непідпертий, безгрунтовний, без підпертя; (трус) безпричинний, без підстав, (наклеп) голослівний.  Словник синонімів Караванського
3. безпідставний — [беизп'ідзстаўнией і беисп'ідзстаўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. безпідставний — -а, -е. Який не має підстави, підстав; необґрунтований.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. безпідставний — БЕЗПІДСТА́ВНИЙ, а, е. Який не має підстави, підстав; необґрунтований. [Стась:] Мені здається, що взагалі увесь цей переполох безпідставний (С. Васильченко); Твердження, буцімто ..  Словник української мови у 20 томах
6. безпідставний — БЕЗПІДСТА́ВНИЙ (позбавлений підстав, які роблять безсумнівним, безперечним що-небудь), БЕЗГРУНТО́ВНИЙ рідше; НЕВМОТИВО́ВАНИЙ, НЕМОТИВО́ВАНИЙ, НЕОБГРУНТО́ВАНИЙ, НЕСЛУ́ШНИЙ (позбавлений достатньої кількості фактів, доказів); ДОВІ́ЛЬНИЙ (який закономірно...  Словник синонімів української мови
7. безпідставний — Безпідста́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. безпідставний — БЕЗПІДСТА́ВНИЙ, а, е. Який не має підстави, підстав; необгрунтований. [Стась:] Мені здається, що взагалі увесь цей переполох безпідставний (Вас., III, 1960, 384); Твердження, буцімто..  Словник української мови в 11 томах
9. безпідставний — Безпідставний, -а, -е Неосновательный; бездоказательный. Желех.  Словник української мови Грінченка