безпідставний
БЕЗПІДСТА́ВНИЙ, а, е.
Який не має підстави, підстав; необґрунтований.
[Стась:] Мені здається, що взагалі увесь цей переполох безпідставний (С. Васильченко);
Твердження, буцімто .. розвиток писемності підтинає під корінь квітуче дерево народної поезії, цілком безпідставні (М. Рильський);
На всі твори В. Винниченка в недобрі для нашої культури часи було накладено настільки ж категоричне, наскільки й безпідставне табу (з наук.-попул. літ.);
Типовим випадком порушення чинного законодавства в галузі приватизації є безпідставне описання майна підприємства під час підготовки до приватизації (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)