безрозсудний
БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ, а, е. Який діє нерозумно, нерозсудливо; нерозсудливий.
Такий же він безрозсудний, як і був! (Шовк., Людина.., 1962, 305);
// Який здійснюється без обдумування, необачно, суперечить вимогам розуму; нерозумний.
[Марія:] Я мушу застерігати тебе від безрозсудних вчинків (Собко, П’єси, 1958, 177);
Ми не можемо забувати про воєнну небезпеку, що загострюється безрозсудною, авантюристичною політикою міжнародного імперіалізму (Ком. Укр., 1, 1967, 19).
Словник української мови (СУМ-11)