безрозсудний
БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ, а, е.
Який діє нерозумно, нерозважливо; нерозсудливий.
Такий же він безрозсудний, як і був! (Ю. Шовкопляс);
// Який здійснюється без обдумування, суперечить вимогам розуму; необачний, непоміркований.
[Марія:] Я мушу застерігати тебе від безрозсудних вчинків (В. Собко);
Така безрозсудна поведінка хлопця не могла не викликати стурбованості вчителів (з газ.);
* Образно. О літа, літа! .. Безрозсудні, невимовно прекрасні! (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)