безхарактерний

БЕЗХАРА́КТЕРНИЙ, а, е. Який не має твердого характеру; слабовольний, безвольний.

Я не така безхарактерна, як часом здаюсь і як звикли мене вважати, і в рішучі хвилини тільки я сама можу собі помогти або пошкодити (Л. Укр., V, 1956, 408);

Не повернулась чомусь під бипіькіиський дчх після розлуки зі своїм пихуватим, але безхарактерним Борисом і Тетяна (Шовк., Людина.., 1962, 59).

Значення в інших словниках

1. безхарактерний — (який не має сили волі) безвольний// ні риба ні м'ясо, ні се ні те.  Словник синонімів Полюги
2. безхарактерний — безхара́ктерний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. безхарактерний — -а, -е. Який не має твердого характеру; слабовольний, безвольний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безхарактерний — Безхребетний, гнучкошиєнко, піддатливий, плохий, потакайло, потульний, див. безсилий, слабохарактерний  Словник чужослів Павло Штепа
5. безхарактерний — БЕЗХАРА́КТЕРНИЙ, а, е. Який не має твердого характеру; слабовольний, безвольний. Я не така безхарактерна, як часом здаюсь і як звикли мене вважати, і в рішучі хвилини тільки я сама можу собі помогти або пошкодити (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах