безцільний
БЕЗЦІ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має певної цілі, мети.
Огонь повстання, а опісля перебута на еміграції тяжка школа нужди, унижень та безцільної блуканини переробили його (Фр., III, 1950, 345);
Мало зігрівало і безцільне тупцювання (Коз., Сальвія, 1959, 207);
// Безглуздий, нісенітний.
Він [спомин] мучить моє сумління грижею, і мені здається, що все дурне, безцільне, жорстоке і погане (Фр., III, 1950, 255).
Словник української мови (СУМ-11)