безчельник
БЕЗЧЕ́ЛЬНИК, а, ч., діал. Безсоромник, нахаба.
Як забачила [молодиця] дядька Володька, зірвалась з місця.. — Ти, безчельнику… ти, проява… (Вовчок, VI, 1956, 283).
Словник української мови (СУМ-11)БЕЗЧЕ́ЛЬНИК, а, ч., діал. Безсоромник, нахаба.
Як забачила [молодиця] дядька Володька, зірвалась з місця.. — Ти, безчельнику… ти, проява… (Вовчок, VI, 1956, 283).
Словник української мови (СУМ-11)