белькотун

БЕЛЬКОТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто багато говорить, белькотить.

[Андрій:] Белькотун ти та й більш нічого! Старий чоловік, а таке варняка! (Кроп., III, 1959, 145).

Значення в інших словниках

1. белькотун — белькоту́н іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. белькотун — -а, ч., розм. Той, хто багато говорить, белькотить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. белькотун — БЕЛЬКОТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто багато говорить, белькотить. [Андрій:] Белькотун ти та й більш нічого! Старий чоловік, а таке варняка! (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах
4. белькотун — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
5. белькотун — Белькотун, -на м. Лепетунъ, болтунъ.  Словник української мови Грінченка