бережний

БЕ́РЕЖНИЙ, а, е. Який уміє берегти що-небудь, дбайливо поводитися з чим-небудь; дбайливий.

Значення в інших словниках

1. бережний — -а, -е. Який уміє берегти що-небудь, дбайливо поводитися з чим-небудь; дбайливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. бережний — БЕ́РЕЖНИЙ, а, е. Який уміє берегти що-небудь, дбайливо поводитися з чим-небудь; дбайливий. При бережному ставленні людини до природи технічний прогрес не вступає у непримиренну суперечність із біосферою (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. Бережний — Бережни́й прізвище  Орфографічний словник української мови
4. бережний — див. бережливий; обережний  Словник синонімів Вусика
5. бережний — ДБАЙЛИ́ВИЙ (який дбає, турбується про когось, щось), ТУРБО́ТЛИВИЙ, КЛОПІТЛИ́ВИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ДБА́ЛИЙ розм., ДБА́ЙНИЙ діал.; БЕ́РЕЖНИЙ, КУКІ́БЛИВИЙ діал., КУКІ́БНИЙ діал., ПАЗОВИ́ТИЙ діал., ПОКЛА́ДНИЙ діал. (який уміє берегти, зберігати щось).  Словник синонімів української мови