бережно

БЕ́РЕЖНО. Присл. до бе́режний; дбайливо.

Бережно зняв з верстака я основу. Людям роботу розніс і роздав (Щог., Поезії, 1958, 104);

Бережно він узяв обома руками матір і, як мушку, посадовив на стілець (Панч, Іду, 1946, 66);

Син бережно взяв у свої гарячі долоні трохи потьмянілі від часу священні відзнаки доблесті й геройства (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 27);

// Обережно.

Коли за порогом палацу затихає людський гомін, Свирид Яковлевич гасить каганчик, і в цей час до нього бережно скрадаються чиїсь кроки (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 22).

Значення в інших словниках

1. бережно — бе́режно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. бережно — Присл. до бережний; дбайливо. || Обережно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бережно — БЕ́РЕЖНО. Присл. до бе́режний; дбайливо. Така стара та непоказна, а подушками, ще й не малими, мов тими куклами [ляльками], грається.  Словник української мови у 20 томах