бешкетництво
БЕШКЕ́ТНИЦТВО, а, с.
1. Вчинки, поведінка бешкетника.
Він притис долоні рук до грудей, як це робить дитина, коли хоче довести свою непричетність до виявленого бешкетництва (Смолич, І, 1958, 253);
// Порушення дисципліни, пустування.
Студенти сиділи тісним гуртком.. і на все реагували голосніше, ніж це було б потрібно, з якимсь школярським бешкетництвом (Смолич, Мир.., 1958, 223).
2. Нахил до бешкетування.
Вони [підлітки] з бешкетництва його [невільника] камінням побивають (Тулуб, Людолови, І, 1957, 462).
Словник української мови (СУМ-11)