бидло

БИ́ДЛО, а, с.

1. збірн., розм. Свійська рогата худоба.

В тій оборі повно бидла (Сл. Гр.);

Ярмарок аж кипів.. Ржуть коні, реве бидло (Вовчок, VI, 1956, 294);

Відчувати себе бидлом на землях українських поселянин не звик і не хотів (Ле, Наливайко, 1957, 44);

*У порівн. — Ти [гуцул] наймит вбогий. Що тягне лямку день від дня, І наглядач мадьярський, строгий Тебе, мов бидло, поганя (Забашта, Вибр., 1958, 191).

2. Зневажлива назва поневолених трудящих, яку вживали експлуататори, пани.

Панської худоби доглядав панок-ляшок Оношко, дуже лютий до хлопів-бидла (Морд., І, 1958, 140);

[Хмельницький:] Схизматик, бидло, хлоп, презирство — ось що польська шляхта нам дала (Корн., І, 1955, 236).

3. лайл. Скотина, хам.

Ах ти, скотина, бидло! Пан бере шори, щоб занести на місце (Коцюб., II, 1955. 59).

Значення в інших словниках

1. бидло — би́дло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. бидло — Худоба, скотина, товар; ЗН. голота, чернь; ЛАЙ. хам, скотиняка, худобина.  Словник синонімів Караванського
3. бидло — -а, с. 1》 збірн., розм. Свійська рогата худоба. 2》 іст. Зневажлива назва поневолених українських селян, яку вживала польська шляхта. 3》 лайл. Скотина, хам.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бидло — БИ́ДЛО, а, с. 1. збірн., розм. Свійська рогата худоба. В тій оборі повно бидла (Сл. Гр.); Ярмарок аж кипів .. Ржуть коні, реве бидло (Марко Вовчок); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
5. бидло — Свійська робоча худоба, тварина, скотина, воли  Словник застарілих та маловживаних слів
6. бидло — див. нікчемний; чернь  Словник синонімів Вусика
7. бидло — НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл.  Словник синонімів української мови
8. бидло — Би́дло, -ла, -лу, -лом  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)