бистро
БИ́СТРО. Присл. до би́стрий.
Бистріше бігли [троянці] од хортів (Котл., І, 1952, 228);
Тільки птиця хутко гору перелітає, риба бистро ріку перепливає (Вовчок, І, 1955, 330);
Ніч бистро надходила (Коцюб., І, 1955, 315).
Словник української мови (СУМ-11)