битливий
БИТЛИ́ВИЙ, а, е. Який має звичку битися, накидатися на всіх.
Така корова маленька, а битлива (Сл. Гр.);
— Писар — чоловік лихий, лайливий, битливий (Н.-Лев., IV, 1956, 165).
Словник української мови (СУМ-11)БИТЛИ́ВИЙ, а, е. Який має звичку битися, накидатися на всіх.
Така корова маленька, а битлива (Сл. Гр.);
— Писар — чоловік лихий, лайливий, битливий (Н.-Лев., IV, 1956, 165).
Словник української мови (СУМ-11)