битюг
БИТЮ́Г, рідко БИТЮ́К, а́, ч. Порода великих дужих робочих коней; кінь такої породи.
З-за цегляних будівель висілка виринула в поле підвода, запряжена важкими мадьярськими битюгами (Гончар, І, 1954, 212).
Словник української мови (СУМ-11)БИТЮ́Г, рідко БИТЮ́К, а́, ч. Порода великих дужих робочих коней; кінь такої породи.
З-за цегляних будівель висілка виринула в поле підвода, запряжена важкими мадьярськими битюгами (Гончар, І, 1954, 212).
Словник української мови (СУМ-11)