Великий тлумачний словник сучасної мови

битюг

битю́г

рідко битюк, -а, ч.

Порода великих дужих робочих коней; кінь такої породи.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. битюг — битю́г іменник чоловічого роду, істота кінь рідко  Орфографічний словник української мови
  2. битюг — БИТЮ́Г, рідко БИТЮ́К, а́, ч. Порода великих дужих робочих коней; кінь такої породи. З-за цегляних будівель висілка виринула в поле підвода, запряжена важкими мадярськими битюгами (О. Гончар); У долині паслися два величезні куцохвості німецькі битюги (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах
  3. битюг — див. сильний  Словник синонімів Вусика
  4. битюг — ВАЖКОВО́З (порода коней, здатних перевозити значні вантажі, але повільних у бігові), ВАГОВО́З, ВОЗОВИ́К рідше, ЛОМОВИ́К, БИТЮ́Г (БИТЮ́К), БИНДЮ́Г (БЕНДЮ́Г) розм.  Словник синонімів української мови
  5. битюг — БИТЮ́Г, рідко БИТЮ́К, а́, ч. Порода великих дужих робочих коней; кінь такої породи. З-за цегляних будівель висілка виринула в поле підвода, запряжена важкими мадьярськими битюгами (Гончар, І, 1954, 212).  Словник української мови в 11 томах