битюг

БИТЮ́Г, рідко БИТЮ́К, а́, ч.

Порода великих дужих робочих коней; кінь такої породи.

З-за цегляних будівель висілка виринула в поле підвода, запряжена важкими мадярськими битюгами (О. Гончар);

У долині паслися два величезні куцохвості німецькі битюги (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. битюг — битю́г іменник чоловічого роду, істота кінь рідко  Орфографічний словник української мови
2. битюг — рідко битюк, -а, ч. Порода великих дужих робочих коней; кінь такої породи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. битюг — див. сильний  Словник синонімів Вусика
4. битюг — ВАЖКОВО́З (порода коней, здатних перевозити значні вантажі, але повільних у бігові), ВАГОВО́З, ВОЗОВИ́К рідше, ЛОМОВИ́К, БИТЮ́Г (БИТЮ́К), БИНДЮ́Г (БЕНДЮ́Г) розм.  Словник синонімів української мови
5. битюг — БИТЮ́Г, рідко БИТЮ́К, а́, ч. Порода великих дужих робочих коней; кінь такої породи. З-за цегляних будівель висілка виринула в поле підвода, запряжена важкими мадьярськими битюгами (Гончар, І, 1954, 212).  Словник української мови в 11 томах