Значення в інших словниках
-
битюг —
битю́г іменник чоловічого роду, істота кінь рідко
Орфографічний словник української мови
-
битюг —
рідко битюк, -а, ч. Порода великих дужих робочих коней; кінь такої породи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
битюг —
БИТЮ́Г, рідко БИТЮ́К, а́, ч. Порода великих дужих робочих коней; кінь такої породи. З-за цегляних будівель висілка виринула в поле підвода, запряжена важкими мадярськими битюгами (О. Гончар); У долині паслися два величезні куцохвості німецькі битюги (Ю. Мушкетик).
Словник української мови у 20 томах
-
битюг —
ВАЖКОВО́З (порода коней, здатних перевозити значні вантажі, але повільних у бігові), ВАГОВО́З, ВОЗОВИ́К рідше, ЛОМОВИ́К, БИТЮ́Г (БИТЮ́К), БИНДЮ́Г (БЕНДЮ́Г) розм.
Словник синонімів української мови
-
битюг —
БИТЮ́Г, рідко БИТЮ́К, а́, ч. Порода великих дужих робочих коней; кінь такої породи. З-за цегляних будівель висілка виринула в поле підвода, запряжена важкими мадьярськими битюгами (Гончар, І, 1954, 212).
Словник української мови в 11 томах