благодатний
БЛАГОДА́ТНИЙ, а, е. Який дає щастя, добро, радість, достаток.
Задоволення і певність після побіди [перемоги] над завзятим Довбущуком перелилися в душі його в благодатне почуття надії (Фр., V, 1951, 14);
Це був благодатний дощ першої половини червня (Донч., V, 1957, 548);
Настала благодатна пора року, коли природа особливо щедро розкриває свої багатства, свої живлючі сили для оздоровлення людини, доброго її відпочинку (Рад. Укр., 19.V 1957, 1);
// Багатий, щасливий.
Аж ось.. Прийшла молодиця На той хутір благодатний У найми проситься (Шевч., І, 1951, 314).
Словник української мови (СУМ-11)