блекотний

БЛЕКО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до блекота́ 1;

// Який паразитує на блекоті.

Гусінь блекотної совки виїдає насіння в недостиглих плодах рицини (Ол. та ефір. культ., 1956, 138).

Значення в інших словниках

1. блекотний — блеко́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. блекотний — -а, -е. Прикм. до блекота 1). || Який паразитує на блекоті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блекотний — БЛЕКО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до блекота́ 1. Блекотний запах; // Який паразитує на блекоті. Гусінь блекотної совки виїдає насіння в недостиглих плодах рицини (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах