блекотний

блеко́тний

-а, -е.

Прикм. до блекота 1).

|| Який паразитує на блекоті.

Значення в інших словниках

1. блекотний — блеко́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. блекотний — БЛЕКО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до блекота́ 1. Блекотний запах; // Який паразитує на блекоті. Гусінь блекотної совки виїдає насіння в недостиглих плодах рицини (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. блекотний — БЛЕКО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до блекота́ 1; // Який паразитує на блекоті. Гусінь блекотної совки виїдає насіння в недостиглих плодах рицини (Ол. та ефір. культ., 1956, 138).  Словник української мови в 11 томах