ближчати

БЛИ́ЖЧАТИ, ає, недок. Ставати ближчим; наближатися.

Рев юрби ближчає (Л. Укр., III, 1952, 318);

А береги все насувалися, ближчали (Тулуб, Людолови, II, 1957, 231)

Значення в інших словниках

1. ближчати — бли́жчати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ближчати — -ає, недок. Ставати ближчим; наближатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ближчати — БЛИ́ЖЧАТИ, ає, недок. Ставати ближчим; наближатися. Рев юрби ближчає (Леся Українка); А береги все насувалися, ближчали (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
4. ближчати — НАБЛИЖА́ТИСЯ (НАБЛИ́ЖУВАТИСЯ рідше) до кого-чого і без додатка (про неживі предмети, явища природи тощо — переміщатися на ближчу відстань до кого-, чого-небудь), ПІДХО́ДИТИ, ПІДСТУПА́ТИ, ЗБЛИЖА́ТИСЯ (ЗБЛИ́ЖУВАТИСЯ) розм.  Словник синонімів української мови
5. ближчати — Бли́жчати, -жчаю, -жчаєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ближчати — Ближчати, -чаю, -єш гл. Приближаться, дѣлаться ближе.  Словник української мови Грінченка