блищак
БЛИЩА́К, а́, ч. Світляк.
*У порівн. З-під них [весел] скакали вогні. Дрібні, маленькі, зелені, як блищаки в петрівчані ночі (Коцюб., І, 1955, 302);
Блищаками блимають в тайзі вовчі та рисячі очі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 589).
Словник української мови (СУМ-11)