м. Свѣтлякъ, Lampyris noctiluca. Вх. Пч. II. 27. (Шейк.).
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
блищак —
блища́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
блищак —
-а, ч. Світляк.
Великий тлумачний словник сучасної мови
блищак —
БЛИЩА́К, а́, ч. Світляк. Блищаками блимають в тайзі вовчі та рисячі очі (З. Тулуб); * У порівн. З-під них [весел] скакали вогні. Дрібні, маленькі, зелені, як блищаки в петрівчані ночі (М. Коцюбинський).
Словник української мови у 20 томах
блищак —
СВІТЛЯ́К (жук, який світиться в темряві), СВІТЛЯЧО́К, БЛИЩА́К. Лісова земля оживилася світляками, що блистіли на її темному тлу, немов краплі світла (О. Кобилянська); Метушилися летючі світлячки в пошуках здобичі (М.
Словник синонімів української мови
блищак —
БЛИЩА́К, а́, ч. Світляк. *У порівн. З-під них [весел] скакали вогні. Дрібні, маленькі, зелені, як блищаки в петрівчані ночі (Коцюб., І, 1955, 302); Блищаками блимають в тайзі вовчі та рисячі очі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 589).
Словник української мови в 11 томах