блювотина

БЛЮВО́ТИ́НА, и, жін., розм. Те саме, що блювота.

Дотик язика до нього [кактуса] викликає невгамовну блювотину (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 72);

Передо мною на брукові двора була моя блювотина. Я витер рота й повернувся до своїх товаришів у кафе (Юрій Яновський, II, 1958, 77).

Значення в інших словниках

1. блювотина — блюво́ти́на іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. блювотина — -отини, ж., розм. Те саме, що блювота.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блювотина — БЛЮВО́ТИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що блюво́та. Дотик язика до нього [кактуса] викликає невгамовну блювотину (З. Тулуб); Передо мною на брукові двора була моя блювотина. Я витер рота й повернувся до своїх товаришів у кафе (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
4. блювотина — Блювота, -ти, блювотина, -ни ж. = блюваки.  Словник української мови Грінченка