бляшаний
БЛЯША́НИЙ, а, е. Прикм. до бля́ха 1;
// Зробл. з бляхи.
Бляшана покрівля на домі.. зчорніла (Н.-Лев., І, 1956, 617);
У сінях стпя.ла бочка з водою, бляшана коновка й березовий віник (Март., Забобон, 1950, 134);
Дзвоником бляшаним біля ганку Дзенькає поштовий тарантас (Бажан, Роки, 1957, 286);
*У порівн. Хведір Турпан був високий, сухий, як тарань, чоловік, з.. гострими, наче бляшаними, сірими очима (Григ., Вибр., 1959, 255).
Словник української мови (СУМ-11)