бляшанка
БЛЯША́НКА, и, ж. Посуд — банка або коробка з бляхи.
Бляшанки, підплигуючи на возі, дзвеніли (Коцюб., І, 1955, 226);
Батько відкрив бляшанку з консервами (Донч., IV, 1957, 25);
Самородній поклав у гумову шлюпку ацетиленовий ліхтар і бляшанку з бензином (Ткач, Моряки, 1948, 83).
Словник української мови (СУМ-11)