блідуватий
БЛІДУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, злегка блідий (у 1-3 знач.).
Настуся була гарна, але трохи блідувата, ніби втомлена (Н.-Лев., IV, 1956, 226);
На блідуватих запалих щоках Павлуші зайнявся рум’янець (Баш, Вибр., 1948, 71).
Словник української мови (СУМ-11)