бовкання

БО́ВКАННЯ, я, с. Дія за знач. бо́вкати 1 і звуки, утворювані цією дією.

Невгаваюче бовкання дзвона, чад з диму, що розноситься вітром, — сповняють повітря несказанною тривогою (Коцюб., І, 1955, 121);

Солдат Гордій.. прислухався до жалібного бовкання [дзвонів] (Юхвід, Оля, 1959, 56).

Значення в інших словниках

1. бовкання — бо́вкання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. бовкання — -я, с. Дія за знач. бовкати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бовкання — БО́ВКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. бо́вкати і звуки, утворювані цією дією. Невгаваюче бовкання дзвона, чад з диму, що розноситься вітром, – сповняють повітря несказанною тривогою (М. Коцюбинський); Солдат Гордій .. прислухався до жалібного бовкання [дзвонів] (Л. Юхвід); Незрозуміле бовкання.  Словник української мови у 20 томах
4. бовкання — Бовкання, -ня с. Отрывистый звонъ въ колоколъ.  Словник української мови Грінченка