богобудівництво

БОГОБУДІВНИ́ЦТВО, а, с. Ворожа марксизмові реакційна релігійно-філософська течія, що виникла в Росії після поразки революції 1905-1907 рр. у середовищі ідейно нестійкої соціал-демократичної інтелігенції.

Георгій Валентинович [Плеханов] викрив реакційний характер богобудівництва, як і богошукання (Наука.., 2, 1957, 31).

Значення в інших словниках

1. богобудівництво — богобудівни́цтво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. богобудівництво — -а, с., іст. Релігійно-філософська і літературна течія, що виникла в Росії після поразки революції 1905-1907 рр. у середовищі соціал-демократичної інтелігенції.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. богобудівництво — БОГОБУДІВНИ́ЦТВО, а, с., іст. Філософсько-етична течія у середовищі російської соціал-демократії на початку XX ст. З певного погляду богобудівництво було спробою створити якусь нову релігію (з газ.).  Словник української мови у 20 томах