боляче
БО́ЛЯЧЕ́. Присл. до боля́чий.
Лід лопухом у ямці Жук сидів І сам собі тихесенько гудів… Що дуже сонечко і світить, і пече: І гаряче, і боляче (Гл., Вибр., 1951, 146);
Тверді міцні пальчики боляче стиснули мою руку (Л. Укр., III, 1952, 683);
Маковей почув, що за спиною в нього.. боляче б’ється автомат (Гончар, І, 1954, 51);
Золоті мрії! Не буду вас згадувати, боляче роз’ятряти й так наболілеє серце (Коцюб., І, 1955, 466);
// у знач. присудк. сл.
Знову Зінька лишилася вдома, і так часом їй боляче, так тоскно буває на душі, що хочеться рвати на собі волосся (Шиян, Баланда, 1957, 9).
Словник української мови (СУМ-11)