боління
БОЛІ́ННЯ, я, с.
1. Стан за знач. болі́ти²; муки, страждання.
Він разом з ним жив, він вкупі з ним ділив і радощі й боління (Стар., Облога.., 1961, 41);
Прости мені усі боління. Що я в житті тобі завдав (Мас., Сорок.., 1957, 240);
Всі боління переборюйте й вагання. Хай живе святе горіння й братнє поміж нас єднання! (Тич., II, 1957, 240).
2. розм., рідко. Стан за знач. болі́ти³.
Геть боління!.. Я дужий віднині (Граб., І, 1959, 264).
Словник української мови (СУМ-11)