борідка
БОРІ́ДКА, и, ж.
1. Зменш. до борода́.
Шовкова борідка, та розуму рідко (Укр.. присл.., 1955, 252);
Здурів скажений Цап, ріжки назад загнувши, Махнув борідкою, замекав, заскакав (Греб., І, 1957, 43);
Я бачив його блукаючі очі.., його русяву борідку, гостру, клинком (Коцюб., II, 1955, 428);
Він тряс своєю рідкою борідкою, схожою на кущик тирси (Донч., І, 1956, 117).
∆ Ца́рська борі́дка — те саме, що Нічна́ красу́ня ( див. красу́ня).
Між городиною в Бондарихи жартовлива [жартівлива] рука бризнула квітами: королевий цвіт, кручені паничі, чорнобривці, майори, нечесані панни, царська борідка (Вас., II, 1959, 195).
2. спец. Мичка, щітка на нозі у коня.
3. Шпеник, виступ у ключі.
Марко взяв один з ключів, затиснув його в лещата і почав підпилювати борідку (Мик., II, 1957, 325).
Словник української мови (СУМ-11)